ДУША НАРОДУ

Походження української мови

4. Походження української мови

Проблема походження мови виникла задовго до утвердження мовознавства як науки.

Виокремлюють:

  • теорію божественного походження мови, ведійські;
  • теорію свідомого людського витворення мови („суспільного договору, або „соціального договору”): давньогрецькі філософи;
  •  звуконаслідувальну теорію: стоїки, А. Августин;

У походженні української мови (як і будь-якої іншої) виокремлюють писемну історію (зафіксовану в давніх пам’ятках) та дописемну (відбиту в говорах, у характері діалектного членування, у витворах наддіалектних явищ).

За походженням (генеалогічна класифікація15) українська мова належить до індоєвропейської мовної сім’ї (є ще тибетська, угро-фінська, тюркська, монгольська, китайська тощо сім’ї) слов’янської групи мов. До слов’янської групи мов (крім української") також належать: польська, чеська, словацька, верхньо - та нижньолужицька, кашубська, болгарська, сербська, хорватська, словенська, македонська, білоруська, російська мови.

Джерелом слов’янських мов є спільнослов’янська (або праслов’янська) мова, що існувала приблизно від II тис. до Р. X. та до V ст. Р. X. На основі лінгвістичних та археологічних даних доведено, що територією праслов’янської єдності був простір Східної Європи від Вісли і Одеса до Дніпра. Об’єднання племен східних слов’ян у першу державу - Русь відбувається у VIII—IX ст.

[1] Не використовуємо терміна Київська Русь, позаяк усі давні писемні пам'ятки засвідчують лише назву Русь. Назва Київська Русь така сама нереальна, як Паризька Франція чи Варшавська Польща.

 Процес формування мов на основі спільнослов’янської був неоднаковим для різних народів, позаяк кожна мова, зберігаючи риси мови-основи, виявляла самобутність у фонетиці, лексиці, морфології, синтаксисі (що засвідчують численні писемні пам’ятки)* .

* До історичних фактів, що свідчать про існування української мови задовго до утворення княжої держави Руси-У країни, мовознавець О. Стрижак долучає історію виселення сербів та хорватів із українських земель у 638 році (С. Губерначук. Трипілля і українська мова. - К.: Фенікс, 2005. - С. 21).

Про історичну осілість українського народу на теренах України з найдавніших часів говорять видатні науковці: В. Хвойка, О. Потебня, М. Грушевський,

В. Петров, В. Даниленко, О. Знойко, М. Чмихов та інші. А такі українські вчені, як В. Щербаківський, О. Кандиба (О. Ольжич), А. Пастернак тощо вважають, що українці як етнос сформувалися ще 6-8 тисяч років тому і є прямими нащадками- спадкоємцями носіїв Трипільської культури та їхньої держави Оратти (Аратги).

Проблема походження української мови є основою для встановлення близько- і неблизько споріднених мов. Вихідними для з’ясування походження мови є праці М. Максимовича, П. Житецького, К. Михальчука, А. Кримського, Є. Тимченка, М. Грушевського, С. Смаль-Стоцького, І. Огієнка, М. Жовтобрюха, Ю. Шевельова, В. Німчука, Г. Півторака та інших.

На думку О. Потебні, українська мова вже виразно існувала в часи Руси. На особливу увагу заслуговує концепція М. Грушевського, який переконливо довів, що етнічні українські землі ще до часів Руси заселяли українці (він ототожнював українців з народом Антської держави, що існувала в II—VI ст.). Свої погляди він опирав на дослідження М. Костомарова, В. Антоновича, М. Драгоманова, М. Максимовича, що аргументовано спростовували погляди російського історика Погодіна (який твердив, ніби територію Київщини заселяли великороси)16.

Геній І. Франко пише: „Історичні досліди вистежують сліди його народу майже аж до великої слов’янської міграції в VI ст., показують нам його предків у напівзабутих антах, розвертають нам образ його родового і племінного життя в VIII і IX віках, виявляють перші сліди самостійних державних організацій між ними в першій половині IX віку”17.

Мовознавець і громадсько-політичний діяч Степан Смаль-Стоцький (1859— 1939) доводить, що українська мова постала з праслов’янської (це період від VI—VII ст. до середини IX ст.), а прасхіднослов’янської єдності ніколи не існувало. Учений вважає, що українська мова ближча до сербської, ніж до російської.

 

Українська мова - національна мова українського народу

13 ознак, за якими споріднена українська та сербська мови, і 11 ознак-подібностей української та російської мови.

Знаний мовознавець, міністр освіти в уряді УНР, міністр віросповідань 1919- 1921 рр., професор Іван Огіснко (1882-1972), вважаючи за основу індоєвропейську мову, яка існувала за V тисячоліть до Христа, розглядає гілку православську, з якої (у VI ст.) починає формуватися українська мова на основі мови бужан, волинян, полян, древлян, творців, лучан, уличів.

Видатний філолог XX століття, відомий харківський учений, історик української літературної мови, патріарх української філології діаспори Юрій Шевельов (Шерех) (1908 2002) щодо хронології формування української мови виокремлює VI-VII ст., коли починають взаємодіяти Галицько - подільські та Києво -поліські говори, на основі яких (з праслов’янської мови) починається творення української мови, формування якої закінчується аж у XVI ст.

Існують і нетрадиційні версії походження української мови, наприклад, Станіслав Губарначук зазначає, що первісно існували племінні мови, а вже на їхній основі йде творення кожної самостійної мови. Автор покликається на М. Грушевського, який сумнівався в існуванні індоєвропейського та слов’янського періодів. Як свідчення правоти, С. Губарначук залучає дані археології (типи черепів), медицини (показники крові), мовознавства (відмінність артикуляційних апаратів), географії (давні мани Європи).

Висновок: „Кожен європейський етнос може повторити говорене часто басками: ми самі по собі з кам’яного віку”.

Про походження української мови розмірковують й іноземні вчені. Приміром, англійський мовознавець Р. Білсон у „Британській енциклопедії” зазначає: „Англійська мова та більшість індоєвропейських мов походять із прамови, що нею розмовляли 5 тисяч років тому на території сучасної України”.

Олексій Братко-Кутинський на основі даних археології та астрології датує становлення нашого етносу IV-V ст. до Р. X.20. Таке ж припущення висловлюють дослідники стародавньої України В. Даниленко, В. Шаян, Л. Силенко, О. Стрижак, Ю. Шилов, В. Кобилюх, В. Паїк, які стверджують, що саме українці в IV ст. до Р. X. утворили першу хліборобську цивілізацію, що саме Оратта на Дніпрі є першою державою світу, а українська мова - праматір усіх європейських мов.