ДУША НАРОДУ

Мова та мовлення в підручнику для студентів

3. Мова і мовлення

Про мову та мовлення маємо низку висловлювань відомих людей:

• Мова - найтривкіший феномен спадкоємності поколінь і традицій, це міра інтелекту й світогляду, код психіки та міра морального, духовного, естетичного, психічного розвитку (О. Потебня).

• Мова - оселя буття духу (М. Гайдегер).

• Мова - душа кожної національності. її святощі, її найцінніший скарб. У мові наша стара й нова культура, ознака нашого національного визнання... І поки живе мова - житиме й народ, як національність. Не стане мови - не стане й національності!: вона геть розпорошиться поміж дужчим народом (І. Огіснко).

• Мова народу - це його дух, і дух народу - це його мова (В. фон Гумбольдт).

• Мова - це всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична пам'ять, найцінніше надбання віків, мова - музика, мелодика, фарби, буття, сучасна художня, інтелектуальна і мислення і діяльність народу (О. Гончар).

• Мова - це діалект, на сторожі якого стоїть армія і поліція (І. Бо- дуен де Куртене).

• Мова - втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любімо її, вивчаймо її, розвиваймо її! Борімося за красу мови, за правильність мови, за приступність мови, за багатство мови... (М. Рильський).

• Мова - найдосконаліший винахід розуму і найбільша людська цінність

(Ю. Шевельов).

• Мова - живе дерево мислі, воно постійно розкорінюється, удосконалюється і, залежно від історичної долі народу, хворіє або пишається своєю самобутньою

квітучістю (Л. Силенко).

• Мова - це пісня землі (В. Радчук).

 

 

 

Мова та Мовлення

  1. категорія загальнонародна - форма існування та функціювання мови;
  2. система словесних знаків (звуків, слів, схем, словосполук, моделей речень) -реалізація і форма існування мовної системи (у сказаному, написаному);
  3. універсальна - індивідуальне;
  4. має структурно ієрархічно організований характер (фонема — морфема — словоформа - словосполука - речення - текст) - має лінійний характер (будь-який текст можна І уявити собі у вигляді одного довгого рядка);
  5. містить велику кількість одиниць, сукупність типів зв’язку між цими одиницями, сукупність правил поєднання та функціювання - мас обмежену кількість одиниць, бо це конкретне продукування (говоріння, письмо) чи сприйняття (слухання, читання); пор. також: процес (акт мовлення), сукупність таких процесів (мовленнєва діяльність) і наслідок, результат процесу (текст) є соціальним, суспільним явищем, об’єктивним, незалежним від волі окремого індивіда -порівняно суб’єктивне, індивідуальне явище (це використання мови, наслідок засвоєння мови);
  6. об’єднує спільне, однакове, що є в різних наріччях (наприклад, мова українська, іспанська) - вирізняє окреме, самобутнє в різних наріччях;
  7. віддзеркалює історію народу, його побут, національний характер, рівень культури - віддзеркалює конкретного носія цієї мови, мовця: його вік, світогляд, рівень освіченості, вихованості, вдачу (мовлення кожної людини неповторне, як рогівка ока) досить стала, стабільна, статична змінне, динамічне, - мовні одиниці раз у раз перетворюються залежно від конкретних потреб; має здатність омолоджуватися;
  8. містить не все, що виникає в мовленні, складається з великої, але конечної кількості елементів - містить не все, що є в мові, бо акт мовлення відтворює лише незначну частину інвентарю І мови (також для певного мовця можуть бути притаманні неологізми, жаргонізми, які ніколи не ввійдуть до складу мови)системна, упорядкована системне: можливі відхилення, помилково допускає оцінної характеристики допускає оцінну характеристику: гарно - негарно, доречно - недоречно, вдало - невдало, правильно - неправильно, послідовно - непослідовно, образно - необразно, виразно - невиразно тощо;
  9.  засіб спілкування, його сформоване знаряддя  -  використання засобу виявляє себе в мовленні її носіїв    існує на основі певної мови.
Мова живе в мовленні, мовлення - це мова в роботі, через мовлення людина засвоює мову
Порівняймо: мова - це симфонія, мовлення - це виконання цієї симфонії.