ДУША НАРОДУ

Твір на тему лист до моєї мами

Привіт, Люба Мамулечка!

Пишу тобі з літнього табору, куди ви з татом відправили мене на цілих два з половиною тижні. Ти знаєш, нам тут заборонили користуватися телефонами, планшетами та ноутбуками, якщо на це немає особливої потреби, пояснивши це тим, що на природі потрібно відпочивати від всілякої техніки, дихати свіжим повітрям і грати в рухливі ігри. Я, звичайно, з цим згодна, але багато хлопців немає, тому що комп'ютерні ігри стали для них головним і улюбленим проведенням часу, відмовитися від якого дуже важко. Вони тиняються туди-сюди і не можуть знайти собі підходящого заняття, тому що читати вони не звикли, про ігри з іншими дітьми давно забули, а від свіжого повітря у них, бачте, паморочиться голова.

Але мені все дуже подобається, тому що сидіння влітку за комп'ютером в задушливій квартирі - це саме дурне заняття з усіх, які я знаю! Я тут подружилася з величезною кількістю відмінних хлопчиків і дівчат з різних міст. У всіх конкурсах і змаганнях, що проводяться в таборі, я часто обираюся лідером команди, тому що хлопці мене дуже поважають за мої знання, відмінне почуття гумору, справедливість і доброзичливість. Моя команда завжди займає призові місця. В якості призів у нас зазвичай видаються всяку смакоту типу шоколадок, печива або тістечок.

Весь час ми проводимо на вулиці: ходимо в міні-походи, купаємося в річці (обов'язково під наглядом старших), беремо участь в різних змаганнях або просто граємо. Увечері ми часто сидимо у величезного вогнища і розповідаємо один одному страшні історії, після яких довго ворочаємося, підстрибуємо на ліжку від кожного шереху і не можемо заснути.

Іноді для нас проводять дискотеки, на них багато танцюють, деякі просто хихикають і дуріють, стаючи всім оточуючим на ноги, а інші тільки сидять і спостерігають, не наважуючись влитися в той хаос, який панує на нашому танцполі.

Але бувають тут і нецікаві дні, відбувається це тоді, коли йдуть сильні дощі. У такі періоди нас змушують читати, грати в логічні ігри типу шахів і шашок, займатися іншими нудними справами.

По правді кажучи, через постійну рухливості, мені, та й всім іншим хлопцям, тут постійно хочеться їсти. Ми весь день з нетерпінням чекаємо то сніданку, то обіду, але порції здаються такими невеликими, що вже через годину я знову голодна. І з цим треба терміново щось робити, тому що всі привезені тиждень тому тобою з татом запаси печива і шоколадок вже під кінець! Ми тут всім один з одним ділимося, ночами нам особливо голодно, тому з-під ковдр то тут, то там лунає шурхіт обгорток, хрускіт і плямкання - це ми жуємо свої продукти.

Залишився всього тиждень, і я нарешті-то приїду додому, але буду дуже сумувати за новим друзям і по нашим веселим забавам. Чекаю вашого приїзду в вихідні!

 

Ваша любляча донька Даша!